Народна назва свята (Маковія, Маковея, Спас Перший, Спас на
воді, Семи братів мучеників Маккавеїв — 14 серпня), безумовно, утворилася від
офіційної просто за співзвучністю: Маккавеїв — Маковея — Маковія. Сприяло
закріпленню назви й те, що саме в цей період достигав мак, його збирали і
сушили. Поєднання стародавніх народних календарних і хліборобських звичаїв із
церковними православними відбулося органічно і призвело до того, що у церкві
стали святити зілля: васильки (базилік), м’яту, мелісу, руту, любисток,
чебрець; квіти: чорнобривці, гвоздики, майори, флокси, айстри, волове око тощо, і головне — мак у маківках.
Свячені трави та квіти клали у купіль дитині, щоб росла
здоровою, відваром мастили скроні, щоб не боліла голова. Із свячених васильків
робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали
когось у далеку путь. Мак, квіти й зіллячко зберігали цілий рік за образами,
щоб заварювати в разі потреби.
Свячене зілля кидали у колодязь, щоб посвятити в ньому воду.
Її вважали корисною для вагітних, породіль, малих дітей і для всіх, хто
заслабне.
М’яту, мелісу, чебрець, васильки використовували для
ушляхетнення напоїв — узвару, а особливо варенухи; на м’ятній чи мелісовій воді
замішували пряники.
Дівчата й жінки, які йшли святити зілля, мак і квіти,
повинні були перед тим добре попоїсти, щоб наступного року дочекатися щедрого
врожаю, і не лише на мак, а й на хліб і городину, на фрукти і ягоди.
