Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Четвер, 02.05.2024, 13:21 |
Широківська гімназія-філія комунального закладу "Василівський ліцей "Сузір'я"" ВМР ЗО | |
Вітаю Вас Гість |
|
Думки про книгуЛ.Глібов Бачить – не бачить... Бачить - не бачить. Чути - не чує. Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче - Правди навчає; Іноді бреше, Всіх звеселяє. Люба розмова. Будемо, діти, З нею довіку Жити дружити. Хто ж ви такая В світі щаслива, Мудра, правдива І жартівлива? Як не вгадали, Стану в пригоді: Річ коротенька - Книжка та й годі! В.Богаевський Народження книги Найбільше диво на світі – це книжка. Тільки подумай: ти читаєш про країну, в якій ніколи не був, і ніби сам опиняєшся в цій незнаній країни. Розгортаєш книжку про рицарів, які жили колись давно,декілька століть тому,- й ось вони вже перед тобою: чується передзвін шабель,іржання бойових коней. Ти ніби стаєш учасником усіх подій,якимось дивом опинившись у минулому або в майбутньому,мандруючи сторінками фантастичних творів,відвідуючи неземні світи,невідкриті ще галактики. Хто ж вигадав книгу ? Хто був отим першим «чарівником»?А ніхто. Такого винахідника просто не існує. Люди ще з сивої давнини переповідали одне одному дивовижні історії, ділилися тим, що знали, а коли ви нашли літери, почали записувати свої думки. Ось так і з’явилися перші рукописні книжки. Складанням книжок займалися переписувачі, книжок було дуже мало і коштували вони чималих грошей. Але саме завдяки клопіткій праці переписувачів створювалися товстелезні томи, а то навіть і цілі бібліотеки. Десь близько 2200 років тому цар Птолемей та його наступники,намагаючись зміцнити й звеличити свою владу,сприяли розвиткові науки,літератури й мистецтва. Вони створили в Олександрії науковий заклад, який згодом отримав назву «Мусейон». У цей же час завдяки зусиллям багатьох учених і за енергійного сприяння єгипетських царів В Олександрії було створено першу в історії людства публічну бібліотеку,якою Могли користуватися не лише жителі Олександрії,але й гості міста. До III ст..до н.е. грецькою мовою було написано величезну кількість творів. Усі вони існували тільки у вигляді рукописів, тому примірників,ясна річ,було дуже мало. Писали в той час або на довгих листах,склеєних із розрізаних стебел очерету, або ж на особливим способом вичинені шкурі молодих телят та козенят-пергаменті (від назви міста Пергам,що в Малій Азії, де вперше почали виготовляти пергамент). З кожної великої частини (розділу) робили один сувій, хоча існували також і дуже довгі сувої, що містили в собі ввесь твір. Коштували такі книжки дуже дорого. На початку Iст. до н.е. загальна кількість таких сувоїв досягала 700 000. Найперша в історії людства книжка – це кам’яна книга наскельних зображень. Люди, що жили багато тисячоліть тому в Мосопотамії, застосували для письма глину. З м’якої глини вони виготовляли плитки, на поверхні яких загостреною паличкою видавлювали значки, схожі на клини. Це письмо так і зветься - клинопис. Потім у стародавніх єгиптян з’явилися ієрогліфи, тобто коли кожен знак означає певне слово. Наші далекі предки, жителі Великого Новгорода, писали на бересті, верхньому шарі кори. Та ось із далеких східних країн купці й мандрівники почали привозити дивовижні, білі наче сніг, тоненькі аркуші. Це був …папір. Мине зовсім небагато часу, і на Русі почнуть з дерева, з дерев’ної маси виготовляти папір. Досить тривалим був також шлях до першої друкарської машини. Вважається, що перші надруковані тексти з’явилися вже у восьмому столітті в Японії. Це були молитви, надруковані з різьблених дерев’яних форм. Виготовлення такої друкарської форми потребувало багато часу, а віддрукувати з неї можна було всього одну сторінку. Десь близько 1045 року Пі Чень, член імператорського суду в Китаї винайшов розбірний шрифт. Він виготовив глиняні зображення кожного ієрогліфа і розташував їх на спеціальній металевій рамі. Ці знаки можна було збирати й розбирати, складаючи з них нові сторінки. У 15 ст. німецький книгодрукар Йоган Гутенберг, який не знав про китайську методику, створив свій власний друкарський шрифт. Вин відлив кожну літеру з металу. Літери, з яких складали потім слова, збирали в дерев’яній рамі й уміщували в прес. Потім їх вкривали шаром фарби, а зверху клали аркуш паперу. У такий спосіб можна було віддрукувати скільки завгодно примирників, а далі братися за друкування наступних сторінок. Виникнення книгодрукування у східнослов’янських народів нерозривно пов’язане з іменами трьох видатних першодрукарів – Швайпольта Фіоля,Франциска Скорини, Івана Фьодорова. Для України виняткового значення набула діяльність Івана Фьодорова. Саме його «Апостол» та «Буквар», видані у Львові 1574 року, започаткували українське книгодрукування. Першу друкарню, де виготовляли книги із застосуванням слов’янського кириличного шрифту, на початку 90-х рр.. 15 ст. заснував у Кракові Швайпольт Фіоль. Він видрукував «Октоїх», «Часослов», «Тріодь пісну», «Тріодь цвітну». Проіснувала його друкарня дуже короткий час. Франциск Скорина, білорус за походженням, розпочав свою діяльність у Празі в 1517 році. Тут він видав «Псалтир» і «Біблію». Особливою ознакою «Біблії» Скорина є її малий формат,зрозумілі для пересічного читача сюжетні ілюстрації, вона ніби призначалась для домашнього читання. На початку 1573 року у Львові була створена друкарня, і вже у лютому Іван Фьодоров почав друкувати першу на України книгу «Апостол». Світ вона побачила в лютому 1574 року. В кінці книги друкар помістив свою видавничу марку (розлога акантова гілка з гербом Львова і друкарським знаком Івана Фёдорова). Під нею текст : «Іоан Феодорович друкар москвитин». 1574 року він видає у Львові «Буквар»- перший друкований підручник у східних слов’ян. Це невеликого формату ( у восьму долю аркуша) книжка складається з 40 непронумерованих аркушів. На її останній сторінці вміщено дві гравюри: на одній герб Львова,на другій - друкарський знак Івана Фьодорова. Під ними підпис: «Видруковано у Львові року 1574».Це федорівське видання стало зразком для численних пізніших російських, українських і белоруських навчальних посібників. Де б не довелося жити Фьодорову, першодрукар був відданий справи свого життя. Чи в Москві, чи в Заблудові. У Львові чи в Острозі – він самовіддано працював над випуском книг. Чудові витвори рук знаменитого першодрукаря увійшли в скарбницю світової культури. Роман Завадович Наша книжка Найвірніша з друзів – книжка рідна,мила. Сторінки у неї - чарівливі крила, І на них ми линем у казковий світ, В мандри до далеких Золотих Воріт. Гей,які цікаві ждуть нас там пригоди! Скільки раювання,скільки див природи, Скільки стріч нежданих в пралісах густих Книжка нам дарує у мандрівках тих! Про князів,козацтво і стрільців розкаже, Про повстанську славу,про насилля враже. Про любов до волі месників-борців, Про могутній Київ і про давній Львів. І навчить,як жити ,горю не коритись, Щастя здобувати,сміло з лихом битись, Зберігати вірність у душі своїй І служити завжди правді лиш одній. Найвірніша з друзів - книжка рідна,мила, Наша в ній надія, в ній і наша сила. Слався,величайся,зіркою гори, Українська книжко,серед дітвори! Степан Жупанин Я-бібліотекар За моїм вікном ростуть Кедри і смереки. Гарне місце влітку тут Для бібліотеки. Я полиці змайстрував Для книжок,журналів, Щоб читали їх усі Діти в зелен-залі. І тепер у ранній час Чи в обідню спеку Йдуть до мене читачі У бібліотеку. Люблять загадки,пісні Петрик,Оля,Таня, Павлик просить лиш казки Та оповідання. Йдуть до мене читачі Зблизька і здалека. Жду їх радісно завжди: Я ж – бібліотекар. Народна мудрість каже:
"Книга вчить, як на світі жити", "Книга - джерело життя", "З книгою жити - з добром дружити". Молитва
О, книго! Божа ти рабине! По всіх вертепах, і яскинях, Неначе зірка провідна, Великомученице, Ти Нас освіти і освяти! І рідну мову - Слово Боже - І ринув твій небесний спів, Як грім, на голови катів. Ти, мов цілющою водою, Нас причащаєш, колядою І віщим словом Кобзаря. Хай воскреса народ з тобою І правди Божої зоря Осяє Українську Русь! За це я, страднице, молюсь. Молюсь за працьовиті руки, І світоч правди і науки Щоб в кожнім серці запалав. Щоб знали діти і онуки, Хто, де, коли, за що страждав. Господь мій! Нас ти не покинь, Святого Духа на нас злинь! Амінь! Туркменський поет Садик Книга - мій прекрасний квітник, в якому Розпускаються бутони троянд, Книга — мій сад, який приносить Сто тисяч різноманітних плодів. Книга — моє червневе небо, що посилає перли З кожної краплини, мов із мушлі. Копальня моя багата, в якій срібла і Золота безліч, - книга. |
|
Copyright MyCorp © 2024 |
Зробити безкоштовний сайт з uCoz |