Історична справедливість та історична пам’ять, без яких не може розвиватися людство, для України дійсно є дуже важливими.
Такими словами починалася тематична година-спогад з учнями старших класів Широківська гімназія - філія . Кожен з них повинен знати історію свого народу.
80 років тому, наприкінці вересня 1941 року, німецькі нацисти майже повністю знищили єврейське населення Києва. Масові розстріли відбувалися в урочищі Бабин Яр. Ця назва стала символом Голокосту, а також інших нацистських злочинів на українській території, адже в Бабиному Яру розстрілювали і ромів, і українців, і радянських військовополонених.
Німецькі військові частини увійшли в Київ 19 вересня 1941 року, а перший масовий розстріл відбувся вже 27 вересня. Його жертвами стали 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, розташованої неподалік від Бабиного Яру.
Люди йшли зі всього міста і зливалися в один потік на вулиці Мельника – переважно жінки, діти, старі, адже чоловіки були призвані до війська. У кінці вулиці був улаштований пропускний пункт, через який заводили по 30–40 людей. Там у них забирали документи, примушували роздягатися, виводили до краю яру – з іншого краю на спеціяльно обладнаній платформі сидів кулеметник. Під кулеметний вогонь поліцаї заганяли людей палицями. Тіла падали в яр. Грала музика, над яром кружляв літак.
З 29 вересня до 11 жовтня було знищене майже все єврейське населення Києва – понад 50 тисяч людей.
Розстріли в Бабиному Яру тривали до кінця окупації. За різними оцінками протягом 1941–43 років було вбито від 100 до 150 тис. людей – євреїв, караїмів, ромів, учасників українського національного опору, радянських військовополонених.
«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів».
| 
